ПЛЮНДРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. Ламаючи,
знищуючи, руйнувати, спустошувати що-небудь.
Ой зронив тоді старий Святослав З уст своїх золоте
слово..: — Рано, рано почали ви Половецьку землю
плюндрувати (Панас Мирний, V, 1955, 270); Зараз.., коли він
[ворог].. плюндрує рідний край, — Іван Петрович не
може бути спокійним (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 5);
// Завдавати шкоди кому-, чому-небудь; нівечити,
псувати. В країнах зоологічного фашизму всі цінності
нищать, культурні надбання плюндрують, всю
спадщину народу викидають (Павло Тичина, III, 1957, 77); Палять
[фашисти].., грабують, плюндрують красу твою
[Україно] і багатства (Олександр Довженко, III, 1960, 19); Колись ворог
увалився в Карпати, руйнував села та плюндрував
людей (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 53).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 599.