в означеннях
Тлумачення, значення слова «плюс»:

ПЛЮС 4, чол.

1. род. а. Математичний знак для позначення дії додавання та додатних чисел, зображений хрестиком (+). Виконано.. бюджет [сільради] за вісім місяців: прибутків — 52 993, а видатків—33025 карбованців. Фінансова, отже, частина.. йде з плюсами (Остап Вишня, I, 1956, 358).

2. невідм. Уживається між двома числами для позначення того, що друге додається до першого. Квадрат суми двох чисел дорівнює квадратові першого числа плюс подвоєний добуток першого числа на друге плюс квадрат другого числа (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 57); — Скільки це три плюс чотири копійки? (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 25);
//  З додаванням чого-небудь. А Віктор.. на самі вуха насунув капелюх. І вигляд у нього через це плюс настрій — просто жалюгідний (Андрій Головко, I, 1957, 481).
 Плюс — мінус — уживається для позначення межі коливань (від — до).

3. невідм. Позитивна величина; уживається для позначення температури вище пуля. Температура на освітленій Сонцем стороні Місяця дорівнює плюс 120-130 градусам (Радянська Україна, 4.I 1959, 4).

4. род. а, перен., розм. Позитивна сторона чогось; достоїнство кого-, чого-небудь. — Кожна людина, яка навчилась грамоти, вже не та буде, що колись, темна й затуркана. Це вже плюс для суспільства (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 119);
//  Взагалі що-небудь позитивне, бажане, очікуване. Як то Ви себе почуваєте..? Що дала Вам Криворівня — плюс чи мінус? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 440);
//  Перевага, вигода. На нашій стороні той плюс, що весь світ уже переходить тепер до такого руху, який повинен породити всесвітню соціалістичну революцію (Ленін, 45, 1974, 381).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 599.

Коментарі (0)

ПЛЮС 2, у, чол. Те саме, що кумач;
//  Сполука, яку використовують для фарбування тканин.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 600.

Коментарі (0)