в означеннях
Тлумачення, значення слова «плутати»:

ПЛУТАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок. — А в діда борода з конопель, — белькотав Петрусь і брав рученятами діда за бороду й плутав її на всі лади (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 219).

2. перех. Вносити безладдя, плутанину в що-небудь; заплутувати. Аварія, забравши понад три тижні часу на ліквідацію, плутала попередні плани й передбачення (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 168).
Плутати [всі] карти див. карта; Плутати [свої] сліди: а) те саме, що Заплутувати (заплутати) слід (сліди) (див. заплутувати). Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 303); б) хитрувати, намагаючись спростувати докази, відвести підозру. Плутати свої сліди й говорити безглузді речі — в цьому Самійло Овсійович був великим майстром (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 316).

3. перех. Сполучати, поєднувати що-небудь з чимсь; змішувати. Плутаючи польські і російські слова, вона спитала, чи нема в селі фашистів (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 262).

4. перех. Помилково приймати кого-небудь за когось іншого або що-небудь за щось інше. — Ах, ти, кабасю!.. чистої крові беркшир... — Але ж, Іване: йоркшир... — Гм... дивно... вічно ти плутаєш... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 218); [Криницька:] Який Григорій Філаретович? Ти завжди плутаєш! (Іван Микитенко, I, 1957, 404).

5. перех. і без додатка. Помилятися, збиватися; робити не те, що слід. Конторники нічого не роблять; один дурний і тільки плутає, другий теж дурний (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 163); Ми не думали над своїми ходами, раз у раз плутали і, нарешті, покинули доміно (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 112);
//  розм. Говорити, розповідати, збиваючись, без логічного зв'язку. Ще щось там за сватання плутав [Іван], а Дарка сміялася (Леся Українка, III, 1952, 738); На слідстві він брехав, на чім світ стоїть, міняв показання, плутав, викручувався (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 192).

6. перех. і без додатка. Збивати з пантелику, вводити в оману. [Тоня:] Тьотю, ідіть в кімнату.. Ви тільки плутаєте. [Тьотя Сима (виходить, бурмочучи):] Де вже мені в таких тонкощах розібратись (Іван Кочерга, II, 1956, 462);
//  Позбавляти ясності, логічності (думки, висловлювання і т. ін.). Лине сумна мелодія, плутає думки у Сашуневій голові (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 257).

7. перех. і без додатка. Заважати рухатися, перешкоджати рухові. Добре, хоч дощ не січе, не пронизує вітер, коріння не плутав ніг (Гнат Хоткевич, II, 1966, 275); Вихиляється перед нею [Оксаною] Щур, залицяється. Волочаться калоші на ногах — плутають (Степан Васильченко, I, 1959, 242).

8. неперех., розм. Ходити сюди-туди, вештатися. Сторож тишу самотини Рушить чобітьми. Змерз, а плута по дорозі (Павло Грабовський, I, 1959, 284).

9. неперех., розм. Ходити, не знаючи дороги; блукати. Помилилась баба Секлета, а може, це я заблудив. Треба.. іти й плутати, самотужки, шукати перевозу на той бік Псла (Юрій Яновський, I, 1954, 72).
 Плутати ногами: а) ходити. [Храпко:] Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами (Панас Мирний, V, 1955, 133); б) іти повільно, мляво, ледве переступаючи; плентатися. Плутає Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа (Панас Мирний, IV, 1955, 225); — Бистріше, не плутай ногами! — чув він знову Василів голос над головою (Григорій Косинка, Новели, 1962, 178); в) нерівно ступати. По сонних улицях села, збивши шапки на потилицю, вешталися, плутаючи ногами, Вова з Муляром (Степан Васильченко, I, 1959, 93); Іде вона, тая людина страшна, йде вулицею, ногами плутаючи, на ціпок спираючись (Остап Вишня, I, 1956, 65).

10. перех. і неперех., розм. Те саме, що вишивати 1. — Вони, бач, і робили б, що тільки б плутали на п'яльцях якесь своє дрантя (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 596.

Коментарі (0)