ПЛИГАТИ, аю, аєш, недок.
1. Робити стрибок,
стрибки; переміщуватися стрибками. Жаби годі вже
мовчать, Плигають сміло і кричать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 123);
По стінах — жуки волохаті, плигає котик за ними
(Юрій Яновський, V, 1959, 23); З радісним гавканням плигав
Волохан навколо нерухомого Тико (Микола Трублаїні, Крила.., 1947,
27);
// Стрибком кидатися вниз. З берега плигали
цілими сотнями маленькі.. чортики (Нечуй-Левицький, II, 1956, 348);
Плигати додолу;
// Танцювати, роблячи стрибки,
підскакуючи. Він плига під звуки сарабанди (Максим Рильський,
I, 1960, 172);
// Швидко текти по камінню, уступах
і т. ін. (про струмок, річку тощо). Каламутна вода
плигала на камінні, на глибших місцях вирувала (Олекса Десняк,
II, 1955, 410); Річки плигають по камінню (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 160);
// Раз у раз пересуватися з місця на
місце (про відблиски, світло, тінь і т. ін.). Веселе
полум'я жваво стрибало по соломі,.. плигало по стіні
золотим зайчиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86);
// перен. Раз
у раз з'являтися і зникати в уяві, думках (про
спогади, образи і т. ін.). Картини мінялися, плигали з
неймовірною швидкістю: то ввижалося спотворене болем,
бліде обличчя німця,.. то плигають перед ним
вибалушені очі бійця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318).
2. Ударяючись об що-небудь, відскакувати,
підскакувати. Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він
підскакував і плигав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Плигав
жвавий молоток, зубата тьохка пилка, той
змайстрував собі свисток, той устругнув сопілку... (Микола Рудь, Дон.
зорі, 1958, 92);
// Різко коливатися, тремтіти.
Коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 125).