Словник української мови

ПЛИГНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до плигати. Він миттю плигнув з печі на піл (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Кінь стрілою плигнув уперед (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 28); Писарець.. плигнув через вікно в садок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 55); Мало я з вікна не плигнув, Щоб її поцілувати! (Леся Українка, IV, 1954, 173); Стіл аж йойкнув під кулаком Гнатовим, миска плигнула по столі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29).
♦ Вище себе не плигнеш — не зможеш зробити, здійснити того, що тобі по під силу. Думай не думай, а вище себе не плигнеш (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 45).