ПЛИГОНУТИ, ну, неш, док. Підсил. до плигнути. Вовк як плигоне та в просо (Україна сміється, I, 1960, 313); «Цяця» [собака].. вискочила з засідки й плигонула на фашиста (Юрій Яновський, II, 1954, 45); — Через отаку канаву плигонув! (Олесь Донченко, V, 1957, 473).