ПЛИСЬ, присудк. сл., розм. Те саме, що плюсь 1. А Лебедь плись на дно (Євген Гребінка, I, 1957, 44); * Образно. Із моці вибився [Вітер], сердешний набік плись (Євген Гребінка, I, 1957, 60).
ПЛИСЬ, присудк. сл., розм. Те саме, що плюсь 1. А Лебедь плись на дно (Євген Гребінка, I, 1957, 44); * Образно. Із моці вибився [Вітер], сердешний набік плись (Євген Гребінка, I, 1957, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 584.