ПЛИСТИ і ПЛИВТИ, пливу, пливеш і ПЛИНУТИ, ну, неш, недок.
1. Пересуватися у воді або по воді в
якомусь напрямку за допомогою певних рухів тіла,
спеціальних органів чи знарядь. Ото було, як опівночі, то
й пливуть човни Дніпром (Марко Вовчок, I, 1955, 90); Вже не
рибки пливли у воді, а вербові листочки (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 520); Механічно сповз [хазяїн] із сідла й
поплив біля морди Сірого, тримаючись за гриву й
допомагаючи рукою плисти (Юрій Яновський, I, 1958, 141);
Плисти (пливти) наввипередки; * У порівняннях. І дівчина,
обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді
(Максим Рильський, I, 1960, 160);
// Рухатися, нестися за
течією води (про предмети). Не все те переймати, що
на воді пливе (Номис, 1864, № 3297); Де-не-де щось
чорне швидко пливло по воді (Борис Грінченко, I, 1963, 420); Весло
впало в воду й пливло із човном (Юрій Смолич, I, 1958,
79); По річці к дівці Квіточка плине (Микола Костомаров, I, 1967,
38).
♦ Копійка в кишеню пливе — хто-небудь має
прибуток від чогось. — Таксі, — повторив Кость, — то,
дядьку Миколо, живе діло. Колесо крутиться — копійка
в кишеню пливе... (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74); Нехай
(хай) пливе за водою що — побажання забути
що-небудь, не повертатися до чогось (неренажно
неприємного). [Семен:] Забудь, брате, те, що колись було;
нехай те лихо пливе за водою! (Марко Кропивницький, I, 1958, 115);
Плисти молоком і медом див. мед; Плисти (пливти)
за течією див. течія; Плисти (пливти) куди вода
несе — те саме, що Плисти (пливти) за течією (див.
течія). — Ні порадою, ні силою не переможеш, нашого
товариства. Лучче пливи, куди вода несе... (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 149); Плисти (пливти) проти течії див.
течія; Проти води плисти (пливти) див. вода; [Сам
(сама, само)] пливе до рук (у руки) — що-небудь
легко дістається, добувається. Там уже читають списки.
Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама
пливе сьогодні до рук (Олесь Гончар, II, 1959, 214); Він
таки ж господар, і гріх йому.. не брати того добра, що
само в руки пливе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 429); Всі бачать,
як воно [багатство] мі у руки пливе, а як воно їм з
рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка, Вибр.,
1960, 82).
У кільватері пливти див. кільватер.
2. Пересуватися по воді на човні, судні і т. ін.; бути в плаванні. — Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 299); Я збиралась у дальню дорогу, Щоб морями чужими плисти (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 5); Гей, плину я по Дунаю (Коломийки, 1969, 91).
3. перен. Плавно летіти, нестися в повітрі (про
птахів або про літальні апарати). В небі.. довгими
ключами пливли журавлі з журавлицями (Олександр Довженко, I, 1958,
173); Високо.. пливли на захід в супроводі жвавих
«яструбків» важкі бомбардувальники (Олесь Гончар, III, 1959,
371); Шульпіка угорі Тихо плинув (Яків Щоголів, Поезії, 1958,
101);
// Повільно, плавпо пересуватися по небозводу
(про сонце, місяць і т. ін.). Непримітно час минав,
непримітно сонце пливло до спокою (Панас Мирний, IV, 1955,
24); Багряний місяць над полями пливе між хмарами
(Володимир Сосюра, II, 1958, 170); Місяць блідий сумно плине По
водах морських (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 269);
//
Переміщуватися в повітрі під дією вітру. За сонцем
хмаронька пливе (Тарас Шевченко, II, 1963, 203); Понад полем
синій дим пливе... (Павло Тичина, III, 1947, 183); Над рудим
пожухлим степом пливло по вітру легке й прозоре
«бабине літо» (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156);
// Легко
поширюватися, розноситися в усі боки (про звуки,
запахи, прохолоду і т. ін.). З старої вілли на весь гай
Плив голос панни Ванди (Іван Франко, XI, 1952, 276); З ріки
плинув живлющий струмінь прохолоди, з лісу —
чистий і гіркий запах хвої (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 35).
4. перен. Плавно рухатися, переміщуватися в
певному напрямку; йти плавною ходою. Не біжить
[Галочка], а, мов рибонька,.. пливе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
321); Велично пливе по ниві комбайн (Андрій Головко, I, 1957,
433); Не йде [Андрій] уже, а плине (Дмитро Білоус, Зигзаг,
1956, 57);
// Іти, рухатися безперервним потоком,
масою. Мішана юрба пливла до церкви з трьох боків
(Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 41); З веселих сіл і селищ
давніх Все плине люд, як ручаї (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961,
48);
// Плавно пересуватися в танці. Химка кругом
його [Хведора], мов пава, пливе, а він, наче м'яч той
по землі качається, гопака оддирає (Панас Мирний, V, 1955,
217); Рожеві панни й кавалери у хвилях музики пливуть...
(Володимир Сосюра, I, 1957, 381);
// Іти, проходити перед очима
того, хто їде в поїзді, автобусі і т. ін. (про
нерухомі предмети). Біжить поїзд. Назустріч йому ось
поле пливе (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 120); Повз
ві-кна машини пливла вечірня Москва (Любомир Дмитерко,
Обпалені.., 1962, 103);
// Виникати, проходити в уяві,
пам'яті одні за одними (про думки, спогади, образи і т. ін.).
Мислі пливли от як ті білі хмарки в небі (Гнат Хоткевич, II,
1966, 43); І пливуть, мов листя, за водою Спогади-кораблики
мої (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 69); Як гаряче
плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні
рої! (Леонід Первомайський, II, 1958, 372);
// Обертатися, крутитися
перед очима (про відчуття при запамороченні, у
напівпритомному стані). Все пливло і гойдалося перед
стомленими очима Миколи Петровича (Володимир Владко, Аргон.
Всесвіту, 1947, 185).
♦ Плавом плисти (пливти) див. плав.
5. Литися струменем, потоком у певному напрямку;
текти. Давала [Марічка] волю своєму жалеві давити
їй горло, сльозам — плисти-виливатися (Антін Крушельницький,
Буденний хліб.., 1960, 340); Одійшли [дівчата] дальше
од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе
тиха да чиста (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 250); Там Рось
тихо плине зеленою водою між високими кам'яними
стінами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51);
// перен. Поволі,
поступово розходитися, розтікатися (про відчуття млості,
розслаблення і т. ін.). По його тілу пливло терпке
і млосне розслаблення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 339);
// перен. Розмірено, плавно звучати. Старий Семен
говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше
та скоріше, як вода на лотоках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42);
Просто й немудро пливла промова — повість жіночого
життя (Василь Еллан, II, 1958, 9); Слова батьківські рівні,
оповідь спокійна, плине, наче давня легенда (Василь Кучер,
Дорога.., 1958, 13);
// перен. Легко, вільно
викладатися, будуватися (про мову, склад);
// Проходити,
минати (про час). Як-то тяжко Тії дні минають. А літа
пливуть меж ними, Пливуть собі стиха (Тарас Шевченко, II,
1963, 235); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила
їй година за годиною (Іван Франко, V, 1951, 107); Я ж і зроду
не надіялася, що моє життя буде вічно поміж
квітками плинути (Леся Українка, V, 1956, 168);
// перен., рідко.
Бути наслідком чого-небудь. — Вся та гарна
дбайливість [про звірів] пливе у нього не з доброго серця,
не з почуття справедливості і любові, а з брудного
самолюбства (Іван Франко, IV, 1950, 122); Не бійся смутку,
що пливе З великої любові (Максим Рильський, III, 1961, 56).
6. тільки плисти, пливти. Втрачаючи твердість від тепла, вологи, розтікатися, розпливатися. Віск пливе.