в означеннях
Тлумачення, значення слова «плисти»:

ПЛИСТИ і ПЛИВТИ, пливу, пливеш і ПЛИНУТИ, ну, неш, недок.

1. Пересуватися у воді або по воді в якомусь напрямку за допомогою певних рухів тіла, спеціальних органів чи знарядь. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром (Марко Вовчок, I, 1955, 90); Вже не рибки пливли у воді, а вербові листочки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 520); Механічно сповз [хазяїн] із сідла й поплив біля морди Сірого, тримаючись за гриву й допомагаючи рукою плисти (Юрій Яновський, I, 1958, 141); Плисти (пливти) наввипередки;  * У порівняннях. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (Максим Рильський, I, 1960, 160);
//  Рухатися, нестися за течією води (про предмети). Не все те переймати, що на воді пливе (Номис, 1864, № 3297); Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді (Борис Грінченко, I, 1963, 420); Весло впало в воду й пливло із човном (Юрій Смолич, I, 1958, 79); По річці к дівці Квіточка плине (Микола Костомаров, I, 1967, 38).
Копійка в кишеню пливе — хто-небудь має прибуток від чогось. — Таксі, — повторив Кость, — то, дядьку Миколо, живе діло. Колесо крутиться — копійка в кишеню пливе... (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74); Нехай (хай) пливе за водою що — побажання забути що-небудь, не повертатися до чогось (неренажно неприємного). [Семен:] Забудь, брате, те, що колись було; нехай те лихо пливе за водою! (Марко Кропивницький, I, 1958, 115); Плисти молоком і медом див. мед; Плисти (пливти) за течією див. течія; Плисти (пливти) куди вода несе — те саме, що Плисти (пливти) за течією (див. течія). — Ні порадою, ні силою не переможеш, нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 149); Плисти (пливти) проти течії див. течія; Проти води плисти (пливти) див. вода; [Сам (сама, само)] пливе до рук (у руки) — що-небудь легко дістається, добувається. Там уже читають списки. Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук (Олесь Гончар, II, 1959, 214); Він таки ж господар, і гріх йому.. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 429); Всі бачать, як воно [багатство] мі у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка, Вибр., 1960, 82).
 У кільватері пливти див. кільватер.

2. Пересуватися по воді на човні, судні і т. ін.; бути в плаванні. — Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 299); Я збиралась у дальню дорогу, Щоб морями чужими плисти (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 5); Гей, плину я по Дунаю (Коломийки, 1969, 91).

3. перен. Плавно летіти, нестися в повітрі (про птахів або про літальні апарати). В небі.. довгими ключами пливли журавлі з журавлицями (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Високо.. пливли на захід в супроводі жвавих «яструбків» важкі бомбардувальники (Олесь Гончар, III, 1959, 371); Шульпіка угорі Тихо плинув (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 101);
//  Повільно, плавпо пересуватися по небозводу (про сонце, місяць і т. ін.). Непримітно час минав, непримітно сонце пливло до спокою (Панас Мирний, IV, 1955, 24); Багряний місяць над полями пливе між хмарами (Володимир Сосюра, II, 1958, 170); Місяць блідий сумно плине По водах морських (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 269);
//  Переміщуватися в повітрі під дією вітру. За сонцем хмаронька пливе (Тарас Шевченко, II, 1963, 203); Понад полем синій дим пливе... (Павло Тичина, III, 1947, 183); Над рудим пожухлим степом пливло по вітру легке й прозоре «бабине літо» (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156);
//  Легко поширюватися, розноситися в усі боки (про звуки, запахи, прохолоду і т. ін.). З старої вілли на весь гай Плив голос панни Ванди (Іван Франко, XI, 1952, 276); З ріки плинув живлющий струмінь прохолоди, з лісу — чистий і гіркий запах хвої (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 35).

4. перен. Плавно рухатися, переміщуватися в певному напрямку; йти плавною ходою. Не біжить [Галочка], а, мов рибонька,.. пливе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 321); Велично пливе по ниві комбайн (Андрій Головко, I, 1957, 433); Не йде [Андрій] уже, а плине (Дмитро Білоус, Зигзаг, 1956, 57);
//  Іти, рухатися безперервним потоком, масою. Мішана юрба пливла до церкви з трьох боків (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 41); З веселих сіл і селищ давніх Все плине люд, як ручаї (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 48);
//  Плавно пересуватися в танці. Химка кругом його [Хведора], мов пава, пливе, а він, наче м'яч той по землі качається, гопака оддирає (Панас Мирний, V, 1955, 217); Рожеві панни й кавалери у хвилях музики пливуть... (Володимир Сосюра, I, 1957, 381);
//  Іти, проходити перед очима того, хто їде в поїзді, автобусі і т. ін. (про нерухомі предмети). Біжить поїзд. Назустріч йому ось поле пливе (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 120); Повз ві-кна машини пливла вечірня Москва (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 103);
//  Виникати, проходити в уяві, пам'яті одні за одними (про думки, спогади, образи і т. ін.). Мислі пливли от як ті білі хмарки в небі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 43); І пливуть, мов листя, за водою Спогади-кораблики мої (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 69); Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Леонід Первомайський, II, 1958, 372);
//  Обертатися, крутитися перед очима (про відчуття при запамороченні, у напівпритомному стані). Все пливло і гойдалося перед стомленими очима Миколи Петровича (Володимир Владко, Аргон. Всесвіту, 1947, 185).
Плавом плисти (пливти) див. плав.

5. Литися струменем, потоком у певному напрямку; текти. Давала [Марічка] волю своєму жалеві давити їй горло, сльозам — плисти-виливатися (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 340); Одійшли [дівчата] дальше од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе тиха да чиста (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 250); Там Рось тихо плине зеленою водою між високими кам'яними стінами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51);
//  перен. Поволі, поступово розходитися, розтікатися (про відчуття млості, розслаблення і т. ін.). По його тілу пливло терпке і млосне розслаблення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 339);
//  перен. Розмірено, плавно звучати. Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на лотоках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Просто й немудро пливла промова — повість жіночого життя (Василь Еллан, II, 1958, 9); Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче давня легенда (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 13);
//  перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мову, склад);
//  Проходити, минати (про час). Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха (Тарас Шевченко, II, 1963, 235); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їй година за годиною (Іван Франко, V, 1951, 107); Я ж і зроду не надіялася, що моє життя буде вічно поміж квітками плинути (Леся Українка, V, 1956, 168);
//  перен., рідко. Бути наслідком чого-небудь. — Вся та гарна дбайливість [про звірів] пливе у нього не з доброго серця, не з почуття справедливості і любові, а з брудного самолюбства (Іван Франко, IV, 1950, 122); Не бійся смутку, що пливе З великої любові (Максим Рильський, III, 1961, 56).

6. тільки плисти, пливти. Втрачаючи твердість від тепла, вологи, розтікатися, розпливатися. Віск пливе.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 583.

Коментарі (0)