Словник української мови

ПО-ДАВНЬОМУ, присл. Так, як до цього часу, як раніше. — Все було по-давньому: земля не розступалась, башта стояла на місці й навіть правовірні сиділи спокійно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 295); Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве й буйне (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 263);
//  Як у давнину, колись. Чи збираються ще й досі Веселії гості Погуляти у старої, Погуляти просто, По-давньому, по-старому, Од світу до світу? (Тарас Шевченко, II, 1963, 110).