Словник української мови

ПО-ДОРО́СЛОМУ, присл. Як дорослий, подібно до дорослого. — Краще б їх [чорних бур] нікому не бачити, — зітхнув Валерик по-дорослому (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 77);
//  Як подобає, належить дорослій людині. Ніяк не може по-дорослому триматися він. Так і проривається юнацька запальність (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 142);
//  Як у дорослого. Сашкове життя за останніх років склалося вже по-дорослому (Юрій Смолич, V, 1959, 30).