Словник української мови

ПО-ЮНА́ЦЬКОМУ, присл. Як юнак, подібно до юнака. Левада по-юнацькому буряно радів і не ховав від товаришів своєї радості (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 140); Колись.. він справді був молодечим і спритним, по-юнацькому завзятим шляхетським трибуном (Іван Ле, Наливайко, 1957, 15);
//  Як у юнака. Кому ж, як не синові, належав оцей по-юнацькому чистий, задумливий тенорок (Олесь Гончар, II, 1959, 198); Задзвенів по-юнацькому Митусин голос, жінок оспівуючи (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165);
//  Як властиво юнакам. Тепер, звичайно, він розумів, оскільки то було по-юнацькому поспішно, може, й безгосподарно, зате мудро (Іван Ле, Наливайко, 1957, 20).