ПО-ЛЮДСЬКОМУ, присл.
1. Як належить, як
подобає людині; достойно, добре. [Кармелиха:]
Пам'ятаєш, як уперше ти вернувся з Сибіру, казав:
«Кину все, буду жити по-людському»! (Степан Васильченко, III, 1960,
237); [Андрій:] Саме тому, що у нас лише
одне-однісіньке життя, треба прожити його по-людському
(Ярослав Галан, I, 1960, 433);
// Виражаючи приязнь,
доброзичливість; людяно. Сагайда нагнувся до його впалої
колючої щоки, і вони якось особливо по-людському, урочисто
тричі поцілувались (Олесь Гончар, III, 1959, 50);
// розм. Як
слід, так, як треба. — Пристав до цього.. [Шевченка]
дядьку [дядька] з старих солдат! Хай навчить його
марширувати по-людському (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 108).
2. Як людина, подібно до людини. Вітер завивав десь у стодолі, по-людському стогнав (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 293).