ПО-ЛИ́ЦАРСЬКОМУ, присл. Як лицар, як лицарі, подібно до лицаря, до лицарів. — Я не піду по добрій волі з полону, — тихо обізвався Саїб. — Це було б не по-лицарському (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 34).
ПО-ЛИ́ЦАРСЬКОМУ, присл. Як лицар, як лицарі, подібно до лицаря, до лицарів. — Я не піду по добрій волі з полону, — тихо обізвався Саїб. — Це було б не по-лицарському (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 70.