ПО-МОЛОДЕ́ЧОМУ, присл. Як молодий, як молоді;
подібно до молодого, до молодих. [Кіттельгавс:]
Єсть і між нами такі, що до сивого волосу
по-молодечому вибрикують (Леся Українка, IV, 1954, 234); Ми
знайомилися з білоруською культурою й мистецтвом
по-молодечому жадібно, з гострою цікавістю і любов'ю (Терень Масенко,
Життя.., 1960, 8);
// Як у молодого. Малинін пильно
подивився на нього, і по-молодечому заіскрились його
очі (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 128).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 132.