ПО-ПАНІБРА́ТСЬКОМУ, присл. Без ознак пошани або зверхності; фамільярно. Вчитель аж остовпів у дверях, побачивши, як Жежеря по-панібратському поклав руку на Паламарчикове плече (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 115).
ПО-ПАНІБРА́ТСЬКОМУ, присл. Без ознак пошани або зверхності; фамільярно. Вчитель аж остовпів у дверях, побачивши, як Жежеря по-панібратському поклав руку на Паламарчикове плече (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 115).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 182.