ПО-ПУСТО́МУ, присл., розм. Даремно, марно. — Не хочу й плати дурної! Яка ціна за день, по-пустому прожитий? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 284).
ПО-ПУСТО́МУ, присл., розм. Даремно, марно. — Не хочу й плати дурної! Яка ціна за день, по-пустому прожитий? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 284).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 242.