ПО-ТУТЕ́ШНЬОМУ, присл. Так, як тут, у даному місці (прийнято, заведено). [Мавка:] Бачиш, і ти немов той ясень розмовляєш. [Лукаш (сміючись):] Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута літувати (Леся Українка, III, 1952, 202); Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 220).