Словник української мови

ПО-ВЕДМЕ́ЖОМУ, присл. Як ведмідь, подібно до ведмедя. Де купка [дівчат] сидить, то підкрадуться [парубки] та по-ведмежому і ревнуть... а ті схоплюються, біжать (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239); По-ведмежому, вайлувато проходячи повз гурт незаможників, що стовпилися біля столу, він зупинився (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 96);
//  Як у ведмедя. Маленькі очиці [Шаукен] наче ще поменшали і по-ведмежому поблискували злістю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 64).