ПО-ВІЙСЬКО́ВОМУ, присл. Як військовий, подібно
до військового. Прапороносець — стрункий, жилавий,
років під тридцять — був по-військовому підтягнутий
(Юрій Смолич, Мир.., 1958, 51);
// Як прийнято, заведено
у військових, у війську. Показалася в дверях
здоровенна, по-військовому вбрана фігура Грицькова (Іван Франко,
VI, 1951, 373); Бутаков ступив кілька кроків наперед
і віддав по-військовому рапорт (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
432);
// перен. Рішуче, не вагаючись. — Тут гарячки,
товариство, пороти нічого. Треба з усіх боків
обміркувати, а тоді по-військовому — рраз! (Андрій Головко, II,
1957, 64).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 671.