Словник української мови

ПО-ВІЙСЬКО́ВОМУ, присл. Як військовий, подібно до військового. Прапороносець — стрункий, жилавий, років під тридцять — був по-військовому підтягнутий (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 51);
//  Як прийнято, заведено у військових, у війську. Показалася в дверях здоровенна, по-військовому вбрана фігура Грицькова (Іван Франко, VI, 1951, 373); Бутаков ступив кілька кроків наперед і віддав по-військовому рапорт (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 432);
//  перен. Рішуче, не вагаючись. — Тут гарячки, товариство, пороти нічого. Треба з усіх боків обміркувати, а тоді по-військовому — рраз! (Андрій Головко, II, 1957, 64).