Словник української мови

ПО-ВО́ВЧОМУ, присл. Як вовк, вовки, подібно до вовка, вовків. В очах засвітилась злість.. Він дивився спідлоба, якось по-вовчому (Нечуй-Левицький, V, 1966, 160); Тимко підскочив до грека ззаду, палицею, якою мі шав огонь, стьобнув по шиї.. Цівадіс сів, тяжко, по-вовчому завивши (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 484);
//  перен. Люто, хижо. Він дуже добре знав, як по-вовчому кла цають зубами на нашу країну імперіалісти (Василь Козаченко Гарячі руки, 1960, 135).