ПО-ВО́ВЧОМУ, присл. Як вовк, вовки, подібно до
вовка, вовків. В очах засвітилась злість.. Він дивився
спідлоба, якось по-вовчому (Нечуй-Левицький, V, 1966, 160);
Тимко підскочив до грека ззаду, палицею, якою мі
шав огонь, стьобнув по шиї.. Цівадіс сів, тяжко,
по-вовчому завивши (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 484);
// перен.
Люто, хижо. Він дуже добре знав, як по-вовчому кла
цають зубами на нашу країну імперіалісти (Василь Козаченко
Гарячі руки, 1960, 135).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 687.