в означеннях
Тлумачення, значення слова «по»:

ПО, прийм., з місц. і знах. відмінками. Сполучення з прийм. по виражають:

Просторові відношення

1. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., на поверхні яких відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується. А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Тарас Шевченко, II, 1963, 24); Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 197); Вичекавши терпеливо кілька хвилин, старий витягає з води вудочку,.. по ній стікає крапельками вода (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7); Посеред сіней перекинутий кадібок з грушками; вони розкотилися по долівці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428);
//  Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., вздовж якого відбувається дія або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується. Розказує було [матуся] мені, прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпру жили (Марко Вовчок, I, 1955, 263); Ясно-зелене «фередже» [плащ] складками спадало по стрункій фігурі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395); Соняшнички молоденькі стирчать по межі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 94);
//  Уживається при вказуванні на предмет, поверхня якого є місцем виявлення дії. Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 70); Вишивала по канві Цвіт-узор на рукаві Милому (Павло Усенко, Листя.., 1950, 118).

2. з місц. в. Уживається при вказуванні на місце, простір, у межах якого відбувається дія, рух або хто-, що-небудь перебуває, розташовується, розміщується. Зеленіють по садочку Черешні та вишні (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); Чужі гурти і отари скрізь паслись по наших степах (Олекса Стороженко, I, 1957, 176); Боровик задумливо ходив по кабінету (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 357);
//  з ім. у мн. Уживається при вказуванні на кілька однорідних місць, стосовно яких виконується, відбувається дія. Се що з порожніми сумками Жили [грішники] голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (Іван Котляревський, I, 1952, 151); По хатах починають світити світло (Андрій Головко, II, 1957, 162); Данило.. похапцем шукає по кишенях хоч якогось подарунка (Михайло Стельмах, II, 1962, 72);
//  з ім. у мн. Уживається пря вказуванні на осіб, місця, які хто-небудь часто або неодноразово відвідує. — Прийде неділя — він не сидить вдома, а вештається десь по шинках з полюбовницею... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29); Ходити по лікарях.

3. із знах. в. ім. рука, бік, сторона і т. ін. а означ. Уживається при вказуванні на напрямок дії або на місце перебування, розташування, розміщення кого-, чого-небудь. Через став по цей бік селянські оселі затихли — ніде ні душі (Андрій Головко, II, 1957, 239); Добра половина чоловічого населення села була десь по той бік ворожого фронту (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 125).

4. з місц. в. Уживається при вказуванні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається; протилежне проти. І забули сірий попіл По вітру розвіять (Тарас Шевченко, I, 1963, 260); Вниз по Єнісею свистіли, як у трубу, вітри з Заполяр'я (Олесь Гончар, III, 1959, 180).

5. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце, простір, що є межею поширення певної дії або ознаки. Вода шумить!.. вода гуде... І ніженьки по кісточки займає!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 77); Запобігаючи царської ласки, усі троє згодились, щоб Іванець по Ромен Україною правив (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 113); Мушина хата ввійшла у землю по самі віконця (Петро Панч, II, 1956, 84); Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 6).

6. з місц. в. Уживається при вказуванні на об'єкт, на який безпосередньо спрямована дія. Мемет.. мовчки поводив по юрбі вибалушеними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 398); Замахнувся [козак Шило] всією жилавою рукою й оглушив пана по голові (Олександр Довженко, I, 1958, 260); Брянський і Черниш ударили по конях і поїхали швидше (Олесь Гончар, III, 1959, 92).

7. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, що є метою дії, руху. І хліб пекти, по телята йти, Коли б мені, господи, Василя знайти! (Павло Чубинський, V, 1874, 105); Роман хотів їхати по доктора (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 116); Пішов Дідок у ліс по дрова (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 87); Тато.. поліз за пояс по люльку (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 191); Іти по воду.

8. з місц. в. Уживається при вказуванні на того (те), за ким, чим хто-небудь тужить, уболіває, сумує і т. ін.; синонімічне часто вживаному словосполученню за з оруд. в. ім. Задзвонили вранці-рано По генераловій душі (Тарас Шевченко, II, 1963, 248); Як зозуля, плакала вітчизна, Чайкою надморською тужила По співцеві вся земля болгарська, По співцеві, що поліг за неї (Максим Рильський, III, 1961, 241); У тузі по рідному краю Над узбережжям шумливого моря почав він блукати (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 230); — По мені нікому буде плакати — я круглий сирота (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 433).

Об'єктно-обставинні відношення

9. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на вид, сферу діяльності. Звичайно, переполох, гімназиста забрали і батько везе його додому, наляканий, щоб це не пошкодило йому по службі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 416); Мартин вийшов поратись по хазяйству (Григорій Косинка, Новели, 1962, 112);
//  у сполуч. з ім. у мн. Уживається при вказуванні на вид діяльності, якою хто-небудь займається, часто, неодноразово міняючи місце перебування. Вже він і довги сплатив, і процент вернув, вже й корова стоїть на оборі, а він і досі вештається по зарібках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); Яка з Груні, робітниця?.. Мізерне. Замучене. З семи год по няньках ходить (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 215);
//  рідко. Уживається при вказуванні на те, в межах чого щось поширюється, діє. Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (Іван Багмут, Записки.., 1961, 6); Наказ по університету.

Часові відношення

10. з місц. в. Уживається при вказуванні на дію, подію і т. ін., після яких щось відбувається, настає, з'являється, або на особу, після якої хто-, що-небудь лишається тощо. По сміху плач наступає (Номис, 1864, № 12663); Та люта пожежа іще не зовсім загладилась: куди не кинь оком, усюди виден був [видно було] по їй прослідок (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 69); По війні, коли вже одгули бої, восени колись приходив ти до мене і читав поезії свої (Павло Тичина. II, 1957, 315); А як загинув він справді й нема вже йому повороту, То залишився по ньому, проте, наче дар Аполлона, Син Телемах (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 323); Відпочивати по обіді;
//  Уживається при вказуванні на відрізок часу, певний період, після закінчення якого що-небудь відбувається, настає і т. ін. Настю по безсонних ночах і тривогах хилив міцний сон (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 113); Він зараз у п'ятім класі записався на французьке [французьку мову] і по двох роках дійшов до того, що міг в оригіналі читати Мольєра (Іван Франко, III, 1950, 37); Минули дні по тій весні, Літа перелетіли (Максим Рильський, III, 1961, 21); По місяцеві вийшов [Матвій] з лікарні (Мирослав Ірчан, II, 1958, 267);
//  Уживається при вказуванні на певний час у годинах. Час не стояв, було вже щось по п'ятій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205).

11. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на того (те), кого, чого не стало (хтось помер, щось зникло, розбилося і т. ін.). Надя простягла руку полковникові, коли се раптом, — трісь! От і по чашці! Так, широкий рожевий рукавець скинув її зо столу (Леся Українка, III, 1952, 485); Як не буде миленького, то буде по мені (Словник Грінченка).

12. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на певний (який чимсь характеризується) відрізок часу, коли протікає дія. — А ти, сину, ..полагодиш свою хату, та по зеленій весні, по теплій погоді й перейдете на нове хазяйство! (Панас Мирний, I, 1949, 322); З тобою Вдвох, весінньою добою, У садочку зелененькім Та по місяцю ясненькім Ми під явором сиділи (Іван Манжура, Тв., 1955, 47); Та переночували б любенько, побавились, і вже завтра по видному й поїхали б (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 86); В хаті було добре натоплено, отже, одразу мене приємно охопило, після досить довгої їзди по морозі, тепло (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 59); — Завтра ми зайдемо до вас у гості і завтра по дню поговоримо й порадимось (Юрій Яновський, II, 1958, 217);
//  у сполуч. з ім. у мн. Уживається при вказуванні на час, коли відбувається регулярно повторювана дія. По неділям [неділях] зіходилися баби з слободи та з ближчих хуторів (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 470); Там, де верби, тини і тополі, по ночах замерзає вода (Володимир Сосюра, I, 1957, 205).

13. з місц. в. Уживається при вказуванні на що-небудь як на часову межу тривання дії, стану тощо. [Юліан:] Ялино!.. Я покохав тебе.., кохать по смерть не перестану! (Карпенко-Карий, II, 1960, 80); Ото як зварила [Мотря] весною перший обід для трактористів, то так і залишилася по цей день куховаркою в бригаді (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 341);
//  у сполуч. з прийм. з, рідше від та ім. або порядк. числ., що означають день, число, рік і т. ін. Уживається при вказуванні на кінець дії, стану і т. ін. З березня по вересень 1917 року в газеті [«Пролетарий»] було опубліковано понад 40 промов і статей В. І. Леніна (Наука і життя, 5, 1967, 3); У Празі готується до друку велика антологія української поезії (від Котляревського по наші дні) в чеських перекладах (Максим Рильський, IX, 1962, 14); XXIII з'їзд КПРС відбувався з 29 березня по 8 квітня 1966 року;
//  розм. Уживається в стійких словосполученнях при вказуванні на часову межу тривання дії, стану і т. ін.; синонімічне літературному словосполученню доз род. в. ім. Не багряницею, не злотом — Живою кров'ю він [Т. Шевченко] кипить, Тому його людським кіотам По віки вічні не вмістить (Максим Рильський, I, 1960, 330).

14. з місц. в. Уживається при вказуванні на послідовність у розташуванні, розміщенні певних предметів, осіб, на послідовну зміну однієї дії, особи, одного стану, предмета, явища іншою дією, особою і т. ін. Сім струн я торкаю, струна по струні (Леся Українка, I, 1951, 51); Версту по версті місив ногами Давид (Андрій Головко, II, 1957, 178); І так помаленьку, зміна по зміні, топлення по топленню, кампанія печі по кампанії, пустимо всі мартени в республіці, вари, республіко, сталь (Юрій Яновський, II, 1958, 242); Пливуть година по годині в тиші нічній (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 99); Іван Сидорович уже листав лівою рукою книжки.. і одну по одній скидав на підлогу (Петро Панч, II, 1956, 499).

15. з місц. в., у сполуч. з порядк. числ. та ім. рік, год, весна і т. ін., діал. Уживається при вказуванні на чий-небудь вік. Як ось настигли жінка і мати Трохимові; за ними учепився і хлопчик його по шостому году (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 418); Меншу, по другій весні дівчинку, забавляє нянька (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 150).

Означально-обставинні відношення

16. з місц. в. Уживається при вказуванні на характеристику особи, предмета і т. ін. через їх стосунок до іншої особи, іншого предмета тощо. — Добрий козак; по батькові пішов (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 62); Тобі чужим останусь я по крові (Павло Грабовський, I, 1959, 69); Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 9); Бабуня по матері; Товариш по школі;
//  у сполуч. з прикм., розм. Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-небудь. [Часник:] В нашому ескадроні його ніхто не міг побороти, був перший по силі (Олександр Корнійчук, I, 1955, 286); Був Байда трохи вайлуватий по натурі, неповороткий (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 9); По вдачі зроду соромливий, Але зовсім не боязкий [Михась] (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 75).

17. із знах. в. Уживається при вказуванні на яку-небудь межу, міру, що стає ознакою предмета. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв'язана валом (Номис, 1864, № 12551); Вони були голодні. Сніг — по пояс! Їдалень же немає в горобців (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 46).

18. з місц. в., розм. Уживається в складі предикативних конструкцій при вказуванні на стан, у якому хто-небудь перебуває після завершення дії, названої іменником. Одного гарного дня він тільки повідомив панну Місю про те, що він уже по шлюбі (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 160); Микола Потоцький був уже по обіді і далеко червоніший, ніж завжди (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 269).

19. з місц. в. Уживається при вказуванні на спосіб дії. [Василь:] Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ..порядкуйте нами по правді! (Марко Кропивницький, V, 1959, 159); Людей підняли по тривозі за кілька хвилин (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 115); Я обходжу гурт товаришів, кожному по черзі стискаю руку (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 117); Відчувалося, що з ним можна говорити по щирості (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 63); Грати на скрипці по слуху; Читати по складах;
//  Уживається при вказуванні на спосіб називання когось. Постояла [молодиця] хвильку, назвала його по імені... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 190).

20. з місц. в. Уживається при вказуванні на те, за допомогою чого відбувається дія. — Я спущу тобі намітку білу, ти по ній дістанешся до мене (Леся Українка, I, 1951, 391); Хід церемонії [прийняття присяги] транслювали по радіо (Олесь Гончар, III, 1959, 229).

21. із знах. та місц. в., з особ. займ. Уживається при вказуванні на того, згідно з чиєю звичкою, думкою, чиїм бажанням і т. ін. відбувається дія. А по мені — вже лучче пий, Та діло розумій (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 28); Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (Степан Васильченко, II, 1959, 57); [Настя:] Соціалізм виграє!.. Глитай скаженіє, але по його не буде! (Іван Микитенко, I, 1957, 60).

22. з місц. в. Уживається при вказуванні на підставу якої-небудь дії. Чоловіка по одежі стрічають, а по уму випроводжають (Номис, 1864, № 11130); Микола впізнав Нимидору, впізнав її по високому зросту, по новій квітчастій хустці на голові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 184).

23. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія; синонімічне літературному словосполученню за з оруд. в. ім. — Купіть мені, бабусечко, по новій моді убрань хороших! (Марко Вовчок, I, 1955, 105); Всміхнувсь і відповів Хмельницький: — Я все зроблю по вашій волі (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 29).

24. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на відповідність кого-, чого-небудь комусь або чомусь. — Ні, мамо, Галя буде жінка якраз по мені. Я вже її давно знаю... (Панас Мирний, I, 1949, 353); Вона припадала до журавля, але набрати води не могла — мабуть, не по ній важіль вчепили (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 228).

25. з місц. в. ім. щастя, суть і т. ін. Уживається при вставних словах, що виражають ставлення до висловлюваного, оцінку чого-небудь і т. ін. Пустив [Мессап] в Енея камінець; Но сей, по щастю, ухилився І камінцем не повредився [забився] (Іван Котляревський, I, 1952, 287); Незважаючи на матеріальні злидні, в яких жила наша сім'я, моє дитинство було в цілому, по суті, радісне (Степан Васильченко, IV, 1960, 13). Відношення кількості, міри, ступеня

26. із знах. і місц. в., у сполуч. з кільк. числ. Уживається при вказуванні на кількість (точну або приблизну) осіб, предметів, розподіл їх, частоту повторення дії і т. ін. Старці, по десять раз кланяючись прохожим, протягали руку, просили Христа-ради (Панас Мирний, IV, 1955, 142); Поблизу волості.. по кілька разом бахкали постріли (Андрій Головко, II, 1957, 354); Марширували по двоє, по четверо, по вісім чоловік у шерензі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 107); Шаблій на ходу збирав їх [колоски] — по одному, по два (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 105).

27. з місц. в. Уживається при вказуванні на предмет як один з порівну збираних або розподілюваних у процесі дії, 3 миру по нитці — голому сорочка (Номис, 1864, № 4490); Пройшовсь ще раз батько.., далі: — А вам, — до Ганнусі й Андрійка, — нате по бубличку (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 169); Колишні панські будівлі люди вкрили, як горобці копи жита, і розбирали по деревині, по цвяхові, по черепичині (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 380); Микола.. дає колядникам по грейцару [крейцеру] (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 82).

28. із знах. і місц. в., у сполуч. з кільк. числ. та сл. з кільк. знач. Уживається при вказуванні на обсяг, об'єм розподілюваного. Буде усім по сім (Номис, 1864, № 3529); Діти тобі б на старість по стільки давали (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 75); Всю по краплі кров за свою Вітчизну я віддать готов (Володимир Сосюра, II, 1958, 185).

29. з місц. в. Уживається при вказуванні на тривалість певного проміжку часу, що повторюється. Чи се ж таки не диво, Та й не дивовина, Щоб по тижню мед, пиво Смоктала дівчина! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 178); В самім Бистреці стоять дараби: не раз і по місяцеві стоять та чекають, щоби прийшла яка «божя вода..» та вирвала дараби з-серед каміння (Гнат Хоткевич, II, 1966, 350).

30. з місц. в., у сполуч. з кільк. числ. та сл. з кільк. знач. Уживається при вказуванні на певну відстань, яку проходять, проїжджають і т. ін. за однаковий проміжок часу. Іти по чотири кілометри за годину.

31. із знах. в., у сполуч. з кільк. числ. Уживається при вказуванні на однаковий вік кількох осіб. Найстарші [учителі-учні].. мали вже по тридцять чи й по тридцять два роки (Олександр Довженко, I, 1958, 13).

32. із знах. і місц. в., часто у сполуч. з кільк. числ. Уживається при позначенні ціни, вартості за одиницю чого-небудь. У неділю на селі.. Сиділи лірники та. грали По шелягу за танець (Тарас Шевченко, II, 1963, 98); Продали їх на базарі По сорок з копою Чи дешевше — та цур з ними! Продали та й годі (Данило Мордовець, I, 1958, 555); Купець викинув їм на прилавок «штуку» кумачу по п'ятаку аршин (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 209).

33. з місц. в. Уживається при вказуванні на величину, розмір, вагу і т. ін. чого-небудь. У страху очі по яблуку (Номис, 1864, № 4340); Коропи в нього по півпуда нагулюються (Михайло Стельмах, II, 1962, 62).

34. із знах. в. Уживається в стійких словосполученнях, що передають міру, ступінь, межу вияву дії, ознаки. — Ні, ти спробуй війни в окопі, сам наковтайся тванюки по горло!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 136); По вінця повні ярості [люті] й любові, Стояли ми, замислені (Микола Бажан, I, 1946, 163); Отже, слухай, щебетуха, Закохався я по вуха В молоду твою натуру (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 56); [Пан:] Частуй всю челядь досхочу, Пий кожен, хлопці, по зав'язку (Марко Кропивницький, V, 1959, 270).

Відношення мети

35. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на мету виконання дії, призначення чого-небудь. Пан прийшов до його по ділу (Панас Мирний, I, 1954, 158).

Відношення причини

36. з місц. в., розм. Уживається при вказуванні на причину дії або стану. [Терпилиха:] Ми по убожеству своєму продали дворик свій на Мазурівці (Іван Котляревський, II, 1953, 16); — Ото ж той Іван Коряк.., як не просили, — таки упер його [чоловіка] по злобі в писарчуки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 29); Роман, по молодості, і не догадався збагнути тривогу матері (Михайло Стельмах, I, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 604.

Коментарі (1)