ПОБАТЬКУВА́ТИ, ую, уєш, док., розм.
1. перех. і без додатка. Батькувати (у 1 знач.) якийсь час. Пом'якшав [ротний] зразу; ще пополаяв, побатькував трохи [солдатів] та й прогнав (Панас Мирний, II, 1954, 122); Доводиться іноді й побатькувати [Кузька], вліпити долонею куди слід (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 22).
2. неперех., рідко. Побути за батька на весіллі.