ПО́БГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побгати. Комірчик на шиї та рукавички були побгані; нечисті (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 323); У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали (Словник Грінченка).
ПО́БГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побгати. Комірчик на шиї та рукавички були побгані; нечисті (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 323); У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 610.