в означеннях
Тлумачення, значення слова «побілілий»:

ПОБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побіліти. Марфа Долина стояла на своїх милицях, стискуючи держаки побілілими від напруги пальцями (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 91); Лиш морщини глибокі І побіліле за ті дні волосся Свідчили, кілько він перетерпів (Іван Франко, XIII, 1954, 210); Крізь сльози дивиться [дружина] на його побіліле од хвилювання обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 150);
//  у знач. прикм. Розвиднялося саме. Осокори в садочку, неначе намальовані, стоять на побілілому небі (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 104); Побілілий заєць серед чорних полів не знаходив собі місця, тому тримався здебільшого рудих лугів (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 193); Стоїть збентежена Банда і побілілими губами шепче: — Прийшла Тамара? (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 136).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 616.

Коментарі (0)