в означеннях
Тлумачення, значення слова «побіля»:

ПОБІ́ЛЯ.

1. прийм., з. род. в. Уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло. Явдоха.. тільки засопла, проходячи побіля Мар'ї (Панас Мирний, III, 1954, 73); — Охота гірш неволі, як-то кажуть. Неволі немає, та охота велика побіля вас бути (Любов Яновська, I, 1959, 230); Гріли руки пишні дуки Побіля народу (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 267); Побіля американського шлагбаума вартового не було (Юрій Яновський, II, 1954, 59); Зібравшися побіля столу, Вони листа свого писали у Запоріжжя, на завод (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 96).

2. присл., рідко. Те саме, що поряд1 1; поблизу. Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір (Марко Кропивницький, IV, 1959, 129).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 617.

Коментарі (0)