в означеннях
Тлумачення, значення слова «побілка»:

ПОБІ́ЛКА, и, жін.

1. Дія за значенням побілити 1. Уляна не стала турбувати Кіндрата Дорофійовича і просити в нього колгоспниць на побілку (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 60); Невід'ємним заходом агротехніки в садах є побілка стовбурів і скелетних гілок плодових дерев з метою захисту від пошкодження морозами ранньою весною (Колгоспник України, 9, 1957, 45).

2. Шар білої фарби, вапна, крейди, панесений на що-небудь. Стіни, не прикрашені жодним портретом чи фото, сяяли свіжою побілкою (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 78).

3. спец. Біла глина. Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала також розстругувати мокру глину (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 328).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 617.

Коментарі (0)