ПОБІ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. — Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями, що випливають з його теми (Натан Рибак, Час, 1960, 442); — Я назвав лише кілька побіжних фактів. Вандалізм, дикунство є типовим явищем для фашистських орд (Іван Ле, Мої листи, 1945, 39); — Рішуче ніякого побіжного заробітку комунар не може мати, а якщо має, то заробіток здає в спільну касу (Мирослав Ірчан, II, 1958, 386).
2. Який здійснюється, виконується нашвидку і
відзначає тільки окремі риси, особливості. Не можемо
закінчити сей побіжний начерк, щоб не сказати
кілька слів про южноруські [південкоруські] інтермедії
(Іван Франко, XVI, 1955, 217); Навіть побіжний погляд на
перекладницьку діяльність геніальної української
поетеси дає підставу твердити, що в особі Лесі Українки
наша література мала видатного, талановитого
перекладача (Радянське літературознавство, 3, 1957, 110);
// Який не
торкається суті справи; неглибокий. Нагарний пересвідчився,
що важливу справу в побіжній розмові не розв'язати,
обіцяв при нагоді повернутись до неї (Костянтин Гордієнко,
Дівчина.., 1954, 82).