в означеннях
Тлумачення, значення слова «поблагословити»:

ПОБЛАГОСЛОВИТИ, влю, виш; мн. поблагословлять; док.

1. перех. і неперех., заст. Док. до благословити 1—3. Поблагословив.. Олексій Галочку до вінця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 353); Попрощався я. Старий мене іконою поблагословив (Марко Вовчок, VI, 1956, 242); Диякон майже з побожністю наблизився до старого і поцілував руку, яка важко підвелася, щоб поблагословити його (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 170); — Може, він і справді буде добрим чоловіком, — подумала баба Зінька і поблагословила Насті подавати старостам вишивані рушники (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 372); [Панас:] Добродію, що хочете кажіть, а я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (Марко Кропивницький, I, 1958, 140); [Василина:] Нашій дівці, бач, притьмом забажалося на колодку, так оце ждемо, щоб ти, старий, поблагословив дочку на дівування (Степан Васильченко, III, 1960, 60); Отак поспорять [люди], покричать; одні поблагословлять, другі прокленуть тодішні порядки, та й розійдуться (Панас Мирний, I, 1949, 184).

2. перех. і без додатка, жарт. Побити кого-небудь. [Савка:] Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (Степан Васильченко, III, 1960, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 619.

Коментарі (0)