ПОБЛАГОСЛОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. поблагословляться; док., заст.
1. Док. до благословитися. На другий день Серединський налагодився йти до князя — показатись його.. ясновельможності, поблагословитись на господарство (Нечуй-Левицький, I, 1956, 162); [Катря:] Хоч я вже тепер і не ваша, а все ж таки прийшла до вас поблагословитися (Марко Кропивницький, IV, 1959, 45); Він стоїть біля стіни вокзалу. Ольга з Юрком поруч, і вираз обличчя у всіх трьох такий, ніби поблагословилися вони на великий подвиг (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 59).
2. Перехреститися. Жінки поблагословились і стали
коровай ліпити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 301);
Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув
язиком об піднебіння (Федір Бурлака, Остап Вересай, 1959,
73).
♦ Поблагословитися на світ, безос. — розвиднітися,
розсвінути. Як узялись [миші] робити — іще й на
світ не поблагословилось, а вони вже й скінчили
[молотити] (Українські народні казки, 1951, 199); Мелашка
умовила Пріську піти з нею у сусіднє село до служби
і збудила її з півнями. Вийшли вони, тілько на світ
поблагословилося (Любов Яновська, I, 1959, 150).