в означеннях
Тлумачення, значення слова «поблідлий»:

ПОБЛІ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побліднути. — Я й у горішній вітер повертався з моря, — ображається рибалка, але нахиляється над веслами, ховаючи своє поблідле відразу обличчя (Юрій Яновський, II, 1958, 58); Він [світ] одразу потемнів у моїх очах, коли я опинився перед поблідлою од страху і гніву матір'ю (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 12);
//  у знач. прикм. Швидко він вертався назад, похмурий, поблідлий і тіпався увесь (Панас Мирний, IV, 1955, 198); — Стій, — перервав говіркого діда Яць і зиркнув на поблідле обличчя малого Івана (Петро Колесник, Терен.., 1959, 14); Було вже, певне, зовсім над ранок. Поблідла місячна скибка висіла низько над сірим імлистим обрієм (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 620.

Коментарі (0)