в означеннях
Тлумачення, значення слова «побліднути»:

ПОБЛІДНУТИ, ну, неш, док.

1. Стати блідим, блідішим. Його губенята поблідли, очі витріщилися (Іван Франко, IV, 1950, 30); Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 236).
 Побліднути, як крейда (полотно, стіна і т. ін.) — стати, зробитися дуже блідим; дуже збліднути. Василь Семенович поблід, як крейда (Панас Мирний, I, 1949, 303); — Ти поблідла, як полотно (Леся Українка, III, 1952, 685); Він так і стрепенувся, поблід, як стіна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 356).

2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути. [Олеся:] Пташки в саду вже не щебечуть, лист на дереві поблід (Марко Кропивницький, II, 1958, 331); Вітер ущух, погасли привітнії зорі, поблідла блакить нічна (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 205); Сніг лежить золотими буграми, Білі зорі і місяць поблід (Терень Масенко, Побратими, 1950, 130).

3. тільки 3 ос. перен. Втратити яскравість, виразність. Однак надія на панство [у Семена] трохи поблідла, а охота до вчиття й геть-то зменшилась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101); Поблідли давні ідеали, Розвіялись чарівні сни! (Іван Франко, X, 1954, 197).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 620.

Коментарі (0)