в означеннях
Тлумачення, значення слова «поблискувати»:

ПОБЛИСКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Марко Вовчок, I, 1955, 246); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Леся Українка, III, 1952, 473); Сонце похилилось до заходу. Поблискує через просвіти в кронах тополь (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 209); Віддалік поміж засніженими соснами одиноко поблискувала лампочка (Яків Баш, На .. дорозі, 1967, 54); Хлопців двоє чи троє поблискують збоку цигарками (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 25).
Поблискувати [очима (оком)] на кого — що і без додатка — кидати погляд (погляди), поглядати на кого-, що-небудь час від часу. Данько, відкотивши комір шинелі, наїжачений сидить коло матері, жадібно поблискує з-під папахи на рідні місця (Олесь Гончар, II, 1959, 137); Василь в одній жилетці, з закустраною головою несамовито бігав по хаті, поблискуючи своїми сірими очима (Панас Мирний, IV, 1955, 126); Вдоволено поблискував [Микола Іванович] на завуча вузенькими масними очима (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 41); — Хлопці, не беремо землі, вона й так наша, — гарячкував поміж людьми Латочка, поблискуючи виряченим оком (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 406).

2. Блищати час від часу. Малі чорні очі неспокійно поблискували (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Ген недалечко, крізь віття, поблискує вода (Олесь Донченко, 1, 1956, 49);
//  Виділятися раз у раз білизною, блиском; біліти. Легінь таки й направду був дуже красний: суті рум'янці грали на здорових, темного кольору лицях, поблискували рівні зуби з-під вуса (Гнат Хоткевич, II, 1966, 52); Санаторій знову набрав більш-менш привабливого вигляду. Весело поблискували білі стіни (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 21).

3. перен. Раптово з'являтися раз у раз. Лице зблідло, в очах стала розгоратись, поблискувати п'яна потьмарена пристрасть (Степан Васильченко, I, 1959, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 620.

Коментарі (0)