ПОБОРГУВАТИ, гую, гуєш, док., розм.
1. перех. і без додатка. Дати в борг. [Гайдамака:] Далебі, дав би карбованця [кобзареві за пісню], якби був не пропив учора! Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам (Тарас Шевченко, I, 1951, 105).
2. перех. Позичити, взяти в борг. [Запорожець (грає, усі троє співають):] А я мотнусь до шинкарки Поборгую хоч дві чарки (Марко Кропивницький, V, 1959, 329).