ПОБО́РНИК, а, чол., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь. Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 47); Іван Франко був полум'яним поборником дружби між слов'янськими народами (Вітчизна, 5, 1956, 139).