в означеннях
Тлумачення, значення слова «побожний»:

ПОБО́ЖНИЙ, а, е.

1. Який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий. Побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив (Іван Франко, XI, 1952, 106); Василь Миронович, чоловік смирний і побожний, під чаркою дуже любив говорити за що-небудь божественне (Степан Васильченко, I, 1959, 127);
//  Власт. релігійній, віруючій людині. Ґаздиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками, стараючись гнати від себе всяку злість і нечисть (Гнат Хоткевич, II, 1966, 37).

2. Пов'язаний з релігією; церковний. Зоня увійшла в кімнату, співаючи побожний гімн (Леся Українка, III, 1952, 653); Коли перші [старі] співали до захрипу побожні пісні, то молодь переплітала їх світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 45).

3. уроч. Сповнений найщирішої шани, безмежно відданий; благоговійний, шанобливий. Громада перешіптується, з побожним подивом поглядаючи на Руфіна і Прісціллу (Леся Українка, II, 1951, 497); Бальзак придивлявся до розчервонілого обличчя молодого письменника. Йому подобався побожний погляд, яким той дивився на нього (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 621.

Коментарі (0)