ПОБОЖИТИСЯ, божуся, божишся, заст. Док. до божитися. — Добре, позичу з тих, що уготовив жінці на чоботи, тільки гляди — не збреши! — їй-богу, не збрешу, — побожився Данило (Любов Яновська, I, 1959, 181); Іванко тяжко плакав по смерті свого добродія і побожився вислідити убійців [убивців] його (Іван Франко, VIII, 1952, 280); Він відвів її вбік і-сказав побожитися, що нікому не скаже (Мирослав Ірчан, II, 1958, 81).