ПОБРАТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Поклястися
одне одному у взаємній дружбі, назватися братами.
— Як не одрізняй себе од миру, а все чоловіку
хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата,
так шукає названого. От і побратаються да й живуть
довіку вкупі, як риба з водою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
90); — Спасибі тобі, козаче, дай руку, побратаємось! —
чоловік простягнув руку.. — Вибачай чоловіче, —
одрізав січовик, — хоч мені тебе й жаль, а... Каїнові руки
не подам і побратимом не буду (Олекса Стороженко, I, 1957, 338);
// Близько зійтися, виявити до кого-небудь братні
почуття. Ченці запрошували Копронідоса до себе на
чай та на закуску і побратались з ним (Нечуй-Левицький, III,
1956, 380); Тепер вони взагалі один без одного не
могли й кроку ступити, так здружились та
побратались (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 133); * Образно. Туга знов
побраталась зі мною: Бо надії дурні позгасали...
(Павло Грабовський, I, 1959, 497).
2. Припинити воєнні дії і обмінятися знаками дружби (про солдатів ворожих армій). [Михайлюк:] Я пробував брататись, розумієш? Не дають. [Щорс:] Добре, я з ними сам побратаюсь... Гавриченко! [Гавриченко:] Єсть! [Щорс:] На село Лишачі. Приготувати населення до виступу нашого полку і братання з німецькими солдатами (Олександр Довженко, I, 1958, 148).