ПОБРАТИСЯ, беруся, берешся, док.
1. Взятися за
що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох).
Пасажири побралися за поручні.
♦ Побратися в (під) боки — те саме, що Взятися
в (під) боки (про всіх або багатьох) (див. бік). Отеє
тут буде юрба, що знай танцюють та сміються.
Побравшись у боки, вибивають під бандуру гопака
веселії злидні (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 138); Побратися
за руки (ручки, рученьки) — взяти за руки один
одного. Після сніданку Іван з Франкою побралися за
руки і пішли в долину (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 43);
Обнімемось, поцілуємось, поберемося за рученьки та й
підем удвох собі аж у Київ (Тарас Шевченко, II, 1953, 174);
Побратися парами — взятися по двоє один за одного
(про всіх або багатьох). Дівчата позбігались, покидали
сапи і знов побрались парами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 33);
Побратися попід руки (ручки) — взяти під руки один
одного. Єгер і Бекер побрались попід руки, ведуть
перед громадці з молодих ткачів, увіходять з гуком
у ванькир, а звідти до шинку (Леся Українка, IV, 1954, 227);
Побратися руками за шиї — обхопити руками шиї
один одному; обпятися. За кілька день Альоша з
Матросом, побравшись руками за шиї, вийшли з подвір'я
(Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 82).
2. розм. Піти, відправитися куди-небудь. Чіпка..
побрався прямо в Піски (Панас Мирний, I, 1949, 349); Не
доїздячи.. до Києва, взяли вони у ліву руку, да й
побрались гаєм, по кривій доріжці (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 49); Вийшов він [з острога] і не подає знаку,
а сам на Чернігів побрався (Борис Грінченко, II, 1963, 279);
// Вилізти, піднятися на що-небудь або куди-небудь.
Хведір.. мовчки побрався на піч (Панас Мирний, III, 1954,
65); Качки голосно закрякали і побралися на берег
(Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); Вони вилізли з
машини і побралися вгору по східцях, що вели до
прекрасного білого будинку (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961,
23).
3. Поженитися. Як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись (Олекса Стороженко, I, 1957, 58); Бере ж молодий Ланович.. Милянову доньку.. Хто був би то гадав, хто був би то сподівався, що обоє поберуться? (Осип Маковей, Вибр., 1954, 194); Буде у Артема з Варварою ювілей їхнього одруження. Тридцять років, як побрались (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 27); * Образно. [Сапфо:] Його потуга з талантом побралась і за дітей були — мої пісні і славні вчинки мудрого Дареса (Леся Українка, III, 1952, 724).
4. тільки 3 ос., чим, розм. Перетворитися в щось, набути певного вигляду (про все або багато чого-небудь). В їх [у дітей] од його лікарства усе в животі брусом побралось (Словник Грінченка).