в означеннях
Тлумачення, значення слова «побратися»:

ПОБРАТИСЯ, беруся, берешся, док.

1. Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох). Пасажири побралися за поручні.
Побратися в (під) боки — те саме, що Взятися в (під) боки (про всіх або багатьох) (див. бік). Отеє тут буде юрба, що знай танцюють та сміються. Побравшись у боки, вибивають під бандуру гопака веселії злидні (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 138); Побратися за руки (ручки, рученьки) — взяти за руки один одного. Після сніданку Іван з Франкою побралися за руки і пішли в долину (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 43); Обнімемось, поцілуємось, поберемося за рученьки та й підем удвох собі аж у Київ (Тарас Шевченко, II, 1953, 174); Побратися парами — взятися по двоє один за одного (про всіх або багатьох). Дівчата позбігались, покидали сапи і знов побрались парами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 33); Побратися попід руки (ручки) — взяти під руки один одного. Єгер і Бекер побрались попід руки, ведуть перед громадці з молодих ткачів, увіходять з гуком у ванькир, а звідти до шинку (Леся Українка, IV, 1954, 227); Побратися руками за шиї — обхопити руками шиї один одному; обпятися. За кілька день Альоша з Матросом, побравшись руками за шиї, вийшли з подвір'я (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 82).

2. розм. Піти, відправитися куди-небудь. Чіпка.. побрався прямо в Піски (Панас Мирний, I, 1949, 349); Не доїздячи.. до Києва, взяли вони у ліву руку, да й побрались гаєм, по кривій доріжці (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Вийшов він [з острога] і не подає знаку, а сам на Чернігів побрався (Борис Грінченко, II, 1963, 279);
//  Вилізти, піднятися на що-небудь або куди-небудь. Хведір.. мовчки побрався на піч (Панас Мирний, III, 1954, 65); Качки голосно закрякали і побралися на берег (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); Вони вилізли з машини і побралися вгору по східцях, що вели до прекрасного білого будинку (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 23).

3. Поженитися. Як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись (Олекса Стороженко, I, 1957, 58); Бере ж молодий Ланович.. Милянову доньку.. Хто був би то гадав, хто був би то сподівався, що обоє поберуться? (Осип Маковей, Вибр., 1954, 194); Буде у Артема з Варварою ювілей їхнього одруження. Тридцять років, як побрались (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 27);  * Образно. [Сапфо:] Його потуга з талантом побралась і за дітей були — мої пісні і славні вчинки мудрого Дареса (Леся Українка, III, 1952, 724).

4. тільки 3 ос., чим, розм. Перетворитися в щось, набути певного вигляду (про все або багато чого-небудь). В їх [у дітей] од його лікарства усе в животі брусом побралось (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 625.

Коментарі (2)