ПО́БУТ, у, чол.
1. Загальний уклад життя; сукупність
звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній
соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя,
хатня залежність будь-кого може заморочити (Костянтин Гордієнко,
II, 1959, 241); Народний побут у фільмах О. Довженка
зображений у зв'язку з революцією, з боротьбою
трудящих за нове життя (Народна творчість та етнографія, 1, 1969, 30);
// Повсякденне життя. Сержант Перова писала про
побут рідної частини, санобробку ран,
транспортування із бою (Юрій Яновський, II, 1954, 9); В душі не любив
[Улас] його за ту грубу силу.. і за те зловживання
своїм службовим становищем, яке дуже часто
допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 149).
♦ Входити (увійти) в побут див. входити.
2. діал. Проживання. Поранкові проходи на гори в ліс — це була найкраща часть [частина] мойого побуту літом у родичів (Ольга Кобилянська, III, 1956, 25); Ця безупинна зміна місця побуту руйнувала його [Степана] родичів (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 39).