в означеннях
Тлумачення, значення слова «побут»:

ПО́БУТ, у, чол.

1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 241); Народний побут у фільмах О. Довженка зображений у зв'язку з революцією, з боротьбою трудящих за нове життя (Народна творчість та етнографія, 1, 1969, 30);
//  Повсякденне життя. Сержант Перова писала про побут рідної частини, санобробку ран, транспортування із бою (Юрій Яновський, II, 1954, 9); В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу.. і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 149).
Входити (увійти) в побут див. входити.

2. діал. Проживання. Поранкові проходи на гори в ліс — це була найкраща часть [частина] мойого побуту літом у родичів (Ольга Кобилянська, III, 1956, 25); Ця безупинна зміна місця побуту руйнувала його [Степана] родичів (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 630.

Коментарі (0)