ПОБУТО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до побут 1. З самого
малечку хлопець звик бути в центрі уваги. Побутова
обстановка цілковито сприяла цьому (Андрій Головко, II,
1957, .261);
// Пов'язаний з побутом, який трапляється
в побуті, в повсякденному житті. Побутові епідемії;
Побутові конфлікти;
// Який відображає побут. Він
розповів.. зміст поеми,.. підносячи більше чудесні та
фантастичні пригоди, а поминаючи побутові картини
(Іван Франко, III, 1950, 34); Він [художник Венеціанов]
перший почав брати за тематику для своїх картин
побутові сцени з селянського життя (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи,
1954, 91);
// перен. Буденний, звичайний. Образи,
створені ним [О. Гончаром], далекі не тільки від
безкрилої побутової заземленості [сірості] — вони далекі
і від тієї холодної «сконструйованості», яка звичайно
позначає умоглядні творіння «ідеальної» музи (Про багатство літератури, 1959, 231).
♦ Комбінат (підприємство) побутового
обслуговування див. обслуговування.
2. Стос. до побуту (у 1 знач.). Для кожної суспільної формації властивий свій особливий побутовий уклад (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 19); Недалека подорож однак усе відкладалась: то заважали якісь дрібниці, то побутові клопоти (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 368).