ПОБУВАТИ, аю, аєш, док.
1. З'їздити, сходити у
багато місць, до багатьох, відвідати багато місць,
багатьох. Де то вже він не ходив у походах, у яких
землях не побуває (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 138); Вони
[радянські воїни] вже побували в Болгарії та Югославії,
мали на грудях червоні та золоті нашивки і
трималися з, певністю (Олесь Гончар, III, 1959, 342);
// Сходити,
з'їздити кудись, відвідати кого-, що-небудь, пробувши
там якийсь час. Параска.. примічала, що коли Галя
побуває у тітки, звідти вернеться і ясніша, і веселіша
(Панас Мирний, IV, 1955, 76); Микола встиг уже побувати
біля воріт і прибіг до Данила (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 323); На чолі кінної команди розвідників Щорс
і сам побував у селищі Злинка (Семен Скляренко, Легендарний начдив,
1957, 28).
2. Перебувати де-небудь якийсь час. В армію впросився [Гаврило Конопенко] добровольцем. Побував на фронтах (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 32); Найбільшою мрією його тоді було побувати в кругосвітньому плаванні (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 142).
3. Бути (не раз) якийсь час у якому-небудь
стані, становищі і т. ін. [Жінка:] Ну що ж, у кумах
побував, Наївсь, напився, погуляв?! (Олександр Олесь, Вибр.,
1958, 446); Уже побував [Іван] на відробітках або
в строку пастухом і в Генріха, і в Хомахи і знав їх,
як облуплених (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 23).
♦ Побувати у бувальцях — багато в житті
побачити, зазнати. Іон побував у бувальцях, бачив багато
людей, говорив з ними (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960,
67); Данко стоїть, притулившись до дверей,
байдужий, спокійний, як людина, що побувала в
бувальцях. Адже не вперше йому подорожувати отак
(Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 29); У дурнях побувати див.
дурень.