ПОЧЕРВОНИ́ТИ, ню, ниш, перех. Док. до червонити. Сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Панас Мирний, III, 1954, 255); Зійшло сонце, почервонило будинки й затуманилось (Іван Микитенко, II, 1957, 200).