в означеннях
Тлумачення, значення слова «почесати»:

ПОЧЕСАТИ, ешу, ешош, док., перех.

1. Чесати якийсь час.

2. розм. Те саме, що почухати. І чиряк даремне не сяде, хіба почешеш (Номис, 1864, № 7105).
Почесати березовим віником кого — побити кого-небудь різками. — А то ж задля чого [на конюшню]? — зацікавившись, допитуюся я. — Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Панас Мирний, IV, 1955, 336); Почесати спину (ребра) кому — побити когось. Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (Іван Котляревський, I, 1952, 185); Здавайся ж, без одсічі, зграє! Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш, ґречно подлячу спину! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 225); Почесати язика: а) говорити довго і без потреби. І знову говорить і говорить — любить же Петрович язика почесати (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 45); б) обговорювати поза очі чиюсь поведінку, злословлячи при цьому. Текля ще довго стояла на воротях, шукаючи, на кому б зігнати свою злість, з ким би почесати язика (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 430).

3. перен. Швидко побігти або піти. — А куди, руда? — кричить Грицько на овечку, що одрізнилась од отари й прожогом почесала з шляху до зеленого моріжку (Панас Мирний, I, 1949, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 468.

Коментарі (0)