в означеннях
Тлумачення, значення слова «почесті»:

ПО́ЧЕСТІ, тей, мн. (рідко одн. почесть, і, жін.).

1. Вияви поваги, пошани до кого-, чого-небудь. — Справді не знаю, чим я так заслужився, що пан староста зволили явитись. Я мушу вважати це за незвичайну почесть (Лесь Мартович, Тв., 1954, 197); Коли судилось щастя і мені, — даруйте ви не почесті бучні і не самотній затишок на схилі моїх років, — а дружніх слів тепло (Ігор Муратов, Багаття, 1940, 64); Семен звик, що його безперестанно хвалить начальство, і тепер усе робив. аби заслужити ще більших почестей (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 60);
//  Ритуал вшанування кого-, чого-небудь. Як ветерана полку, його ховали з усіма військовими почестями (Олесь Гончар, III, 1959, 123); [Торешко:] Ви ж люди військові, і Сокіл військовий. От і треба його зустріти з почестями, з рапортом (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 7);
//  Пожертвування на честь богів. Далі, потрійним тріумфом до Римського замку вступивши, Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Микола Зеров, Вибр., 1966, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 468.

Коментарі (0)