в означеннях
Тлумачення, значення слова «почет»:

ПОЧЕТ, чту, чол.

1. Особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника. Він [Ярослав] жестом спиняє почет, що йде слідом за ним, — бояр, духівництво, дочок (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 54); Суворов прибув до Каушан.. Весь почет його складався з одного козака-ординарця (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 251);
//  Особи, що належать до найближчого оточення володарів. Монголи-бідняки змушені були працювати на ханів та їх почет (Історія СРСР, I, 1956, 73);
//  Група людей (перев. військових), що виділяється для почесної зустрічі або супроводу кого-, чого-небудь. Сповіщені Хлопіцьким січові старшини спорядили пишний почет назустріч імператорському послові (Іван Ле, Наливайко, 1957, 196); Почет прапороносців ніс перед ними розгорнутий полковий прапор (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 425);  * У порівняннях. Ставні берези вздовж дороги Обабіч стали в два ряди, Як почет непорушно-строгий (Максим Рильський, Сад.., 1955, 58).

2. перен. Особи, що супроводжують керівника при якомусь огляді. Пропустивши вперед свого поважного керівника, рушив чимсь збентежений огрядний, а за ним уже весь мовчазний почет (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 336); Коли старенький професор йшов обходом по госпіталю із притихлим почтом медицини в білих халатах, він не зводив із нього очей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 199).

3. етн. Супровід молодого або молодої на весіллі. За почтом молодого посунули з вулиці до двору всі цікаві (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 401); У суботу молодий із своїм почтом годині об 11—12 їде за молодою (Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 48).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 469.

Коментарі (0)