в означеннях
Тлумачення, значення слова «почорніти»:

ПОЧОРНІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати, зробитися чорним або чорнішим. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Тарас Шевченко, II, 1963, 156); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); Збіжжя вигоріло, мов від вогню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли (Леся Українка, III, 1952, 549); Почорніли заводі в озерах І ясніші стали разом з тим (Максим Рильський, III, 1961, 315);  * Образно. В темній хаті почорнів сірий вечір (Петро Панч, II, 1956, 410);
//  Засмагнути від сонця, вітру. Польовий вітер і степове сонце засмалили його колись біле лице — почорнів як циган (Панас Мирний, I, 1954, 148); О біле личко, як же швидко ти В дорозі сій від спеки почорнієш (Іван Франко, X, 1954, 414); От уже п'ятнадцять літ Ми все тягнемо в забрід, І од спеки наше тіло І змарніло й почорніло (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 79);
//  Змінитися на обличчі, змарніти від горя, недуги і т. ін. Стоїть серед хати Горпина, аж почорніла і страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина (Марко Вовчок, I, 1955, 68); Круто прийшлося Марусякові, ой круто? Почорнів, хоч і старався не показувати того (Гнат Хоткевич, II, 1966, 241); Почорнів [сенатор] од зла одної днини І помер у католицький піст (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 223).
В очах почорніло — те саме, що В очах потемніло (див. око 1). Жолкевському почорніло в очах, спинилося серце (Іван Ле, Україна, 1940, 269).

2. у сполуч. із сл. душа, перен. Стати поганим, неприємним (про характер і поведінку людини). Шевченко приязно посміхнувся до чабана і запросив його сісти. Знав, що не від розкошів почорніла його душа (Яків Баш, На землі.., 1957, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 473.

Коментарі (0)