ПОЧУХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Док. до чухатися. Щось укусило Івася, і він почухався (Панас Мирний, I, 1954, 172); Вівця повернула голову, почухалась об тин і пішла в двір (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 199).
2. Чухатися якийсь час.
3. перен., розм. Зазнати невдачі. Було Микита
почухається та з тим облизнем і піде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
153); Почухався він добре (Номис, 1864, № 4026).
♦ Почухатися, де й не свербить — пережити якусь
несподівану невдачу. Почухався, де й не свербить
(Номис, 1864, № 3645).