в означеннях
Тлумачення, значення слова «почувати»:

ПОЧУВАТИ, аю, аєш, недок., ПОЧУТИ, ую, уєш, док.

1. перех. Мати якесь почуття, бути в певному духовному або фізичному стані. Він [М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 358); Вона в той час не почувала сорому перед матір'ю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 328); Все ж таки почував о. Альойзій у серці велику прихильність до Миколи (Лесь Мартович, Тв., 1954, 169); Глибоке душевне вдоволення почуває [Дьяконов] в собі (Олесь Гончар, II, 1959, 61); Наказує [лікар] кидати зараз всяку роботу, як тільки почую втому (Леся Українка, V, 1956, 405); Як тільки ніж шурнув по волоссю й до ніг Соломіїних впало перше пасмо кіс, вона почула якийсь біль у грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 344).
 Почувати (почути) себе — бути в певному фізичному стані. Як себе почуваєте тепер, що поробляєте? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 403); [Кречет:] Товариш Берест, я прошу вас одкласти нашу розмову, я погано себе почуваю... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113); Почувати (почути) себе матір'ю — бути вагітною, вагітніти. А це під серцем що забилося?.. Вона вже давно почуває себе матір'ю... (Панас Мирний, IV, 1955, 57); Думає [земля] і прислухається до чогось, як прислухається до всього і до себе жінка, що почула себе матір'ю (Михайло Стельмах, I, 1962, 375).
На коні почувати себе див. кінь; Почувати себе не в своїй тарілці — мати почуття невпевненості, ніяковості, страху. Він прислухався до того, що казав Хохол, побоюючись недоречно відповісти, бо той міг подумати, що Харкевич просто переполошився на передовій і почуває себе не в своїй тарілці (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 31); Почувати себе як риба у воді — поводити себе вільно, невимушено. Мороз, даючи відповіді й пояснюючи всі деталі майбутньої роботи, почував себе як риба у воді (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 156).

2. перех. Сприймати зовнішній світ органами чуттів, відчувати що-небудь. [Анна:] Аж до Гори я не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спиною я близько почувала (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 21); — Я почуваю запах диму, — сказала стурбовано Тайах (Юрій Яновський, II, 1958, 156); Кінь почув кріпку дідову руку (Панас Мирний, I, 1954, 281); Почула [Соломія] вогкий холод, що проймав її наскрізь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); Під серцем бронзу я почув, і скам'яніли губи... (Володимир Сосюра, I, 1957, 316);
//  тільки недок., неперех. Мати здатність сприймати зовнішній світ органами чуттів. Людина завжди так чи інакше діє, і в ході своєї діяльності вона пізнає і почуває (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 6);
//  тільки недок., неперех. Виявляти у почуттях своє ставлення до сприйманого. Скажи мені, фантазіє дивна.., Як научить байдужих почувати (Леся Українка, I, 1951, 49);
//  неперех. Відчувати достатність чого-небудь. — Ти мені дай її [горілки] раз на три дні, але щоб я почував (Олександр Довженко, I, 1958, 312).
Не почувати ні рук, ні ніг — бути дуже втомленим. [1-й робітник:] Ой, натомився ж я сьогодні! [2-й робітник:] Я теж ні рук, ні ніг не почуваю (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 69); Не почувати землі під собою — те саме, що Не чути землі під собою (див. чути). Встиджена [присоромлена] і розлючена, не почуваючи під собою землі, Ніна кинулася тікати з парку (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 285).

3. перех. і з спол. що. Відчувати наявність, настання чого-небудь. — Я тут! — крикнув Іван і почув раптом, що його тягне безодня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 351); Хто в грудях почува пісень високий дар,.. Народу й Партії свойого [свого] серця жар Хай чесно віддас, бо він у них узятий (Максим Рильський, III, 1961, 233);
//  Вірити в щось, інтуїтивно передбачати що-небудь. Хоч не все зрозуміла [Катря] як слід, проте почувала, що правда за вчителем (Андрій Головко, II, 1957, 197); За цим зловісним шипінням крові почув [підполковник] подих своєї смерті (Михайло Стельмах, II, 1962, 87);  * Образно. Серце почуло якесь лихо (Панас Мирний, I, 1949, 135); Катерина.. взяла в руку галузку яблуні, що набубнявіла, почувши весну (Степан Чорнобривець, Визволення. 1949, 10).
За версту почути — одразу розпізнати, відрізнити від інших кого-, що-небудь. — Строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш (Михайло Стельмах, I, 1962, 48).

4. перех. і з спол. що. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Я неначе бачу якихось замордованих людей, почуваю горе їх серця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Лукія почуває, що Віталій просто щасливий з своєї роботи (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 92);
//  ким, чим. Уважати себе або когось ким-, чим-небудь. Почував [Аркадій Петрович] себе демократом, другом народу, який не має чого боятись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 384); — Коли через мене хтось битиметься — я покину їх обох. Вони не мають права почувати мене власністю (Юрій Яновський, II, 1958, 131).

5. перех. і неперех. Док. до чути 1. Парубоцтво почуло, що чоловік кричить, та не знають хто (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 251); Мати прокинулась і зраділа, почувши доччину пісню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 339); Проходячи повз кухню, ми почули сміх дівчини і голосну мову Богдана (Юрій Яновський, II, 1958, 163); Гафійка почула про Марка від Підпари (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65);  * Образно. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється — ожива, Як їх почує (Тарас Шевченко, II, 1963, 105); Не почує тиша ця глибока Голосу твойого [твого], друже мій... (Максим Рильський, III, 1961, 323). І (й) слова не почуєш — більше не буде розмови про щось. [Гебрей:] Більш ти від мене й слова не почуєш! (Леся Українка, II, 1951, 247).
Краєм вуха почути див. край 1; Почути два неповних — почути, але не зрозуміти; нічого не почути. Почув два неповних (Номис, 1864, № 4020).

6. тільки недок., перех. і з спол. що, фольк., рідко. Слухати, чути. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 474.

Коментарі (0)