ПОЧИ́Н, у, чол.
1. Починання, ініціатива.
«Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне
значення, що вони показують нам свідомий і
добровільний почин робітників у розвитку продуктивності
праці, у переході до нової трудової дисципліни, у творенні
соціалістичних умов господарства і життя (Ленін,
39, 1973, 17); Комсомол покликаний у ще більшій мірі
виявляти ініціативу і почин в усіх галузях життя,
розвивати активність і трудовий героїзм молоді
(Програма КПРС, 1961, 94); За його почином і головно на
його акціях повстала велика дестилярня біля
Дрогобича (Іван Франко, VIII, 1952, 394); Рудокопи організовували
ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших,
виявляло.. намагання не тільки не пасти задніх, а й
переганяти своїх батьків (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 352).
За почином; 3 почину — за прикладом, наслідуючи
когось. З глибини народу, з почину Ферапонта
Головатого, до партії ринув потік заяв про добровільне
відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові
колони (Павло Тичина, III, 1957, 278).
2. Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок.
Як небо блакитне — нема йому краю, Так душі почину
і краю немає (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Він святкував почин
свого нового життя (Іван Франко, VI, 1951, 8); Хай цього року
ще небагато зробимо, але почин дорогий (Семен Журахович,
Дорога.., 1948, 136).
Брати (взяти) почин — починатися. Її [соціалістичної
революції] прагнув робітничий клас, і почин вона
брала собі в самому авангарді робітничого класу —
в партії (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 242); Давати (дати,
робити, зробити) почин: а) спричинятися до чого-небудь.
Стародавня Русь переймила з Візантії ще дещо таке,
що могло з часом, при сприяючих обставинах, дати почин
до розвою драматичної штуки (Іван Франко, XVI, 1955, 211);
б) починати, розпочинати що-небудь. Дождавсь [Оверко]
черги, пішов у млин Та зараз же і заходився Зробить
почин (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 101); З почину, заст. —
спочатку. І з почину вона нічого не здолала зрозуміти
(Марко Вовчок, I, 1955, 320); Омелян співав з почину сам-один,
потім, торопіючи, ледве чутно забриніли й голоси з
юрми (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 583); На почин;
Для почину — те саме, що Для початку (див. початок 1).
— Чи зап'ємо могорича на почин справи? — запитав
Зануда (Нечуй-Левицький, III, 1950, 322); І збираються
подружки До знайомого двора.. І для щастя, для почину
Баяніст заграв для них (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 178);
— Вийму сопілчину І «ластівку» заграю для почину
(Платон Воронько, Казка.., 1957, 35).